урядовець

урядовець
[ур'адо/веиц']
-о/ўц'а, ор. -о/ўцеим, м. (на) -о/ўцеив'і/-о/ўц'у, мн. -о/ўц'і, -о/ўціў

Орфоепічний словник української мови. - «Перун». 2008.

Игры ⚽ Поможем сделать НИР

Смотреть что такое "урядовець" в других словарях:

  • урядовець — вця, ч. Службова особа, чиновник …   Український тлумачний словник

  • урядовець — іменник чоловічого роду, істота …   Орфографічний словник української мови

  • підписок — урядовець магістрату …   Зведений словник застарілих та маловживаних слів

  • мандатор — Мандатор, мандаторій: австрійський поліційний і судовий урядовець за часів панщини [22;53] австрійський судовий і поліційний урядовець в часи панщини [VI] австрійський урядовець за панщизняних часів, залежний від дідича, крім адміністративних… …   Толковый украинский словарь

  • урядник — в розумінні: службовець [II] службовець [VI] урядовець, службовець [I,X,XII] урядовець, чиновник [V] …   Толковый украинский словарь

  • авскультант — а, ч. 1) Лікар, який проводить авскультацію (вислухування хворого). 2) У деяких західноєвропейських країнах – судовий урядовець, судовий практикант. 3) Кандидат на професора …   Український тлумачний словник

  • баскак — а, ч., іст. Татарський урядовець, намісник монгольського хана і збирач податків за часів монголо татарської неволі …   Український тлумачний словник

  • бюрократ — а, ч. 1) Службова особа, яка, на шкоду справі та інтересам громадян, неухильно додержується формальностей у справах. 2) Представник бюрократичної системи управління; великий урядовець …   Український тлумачний словник

  • возний — ного, ч. Судовий урядовець у Польщі, Великому князівстві Литовському та Україні (до 19 ст.) …   Український тлумачний словник

  • гофмейстер — а, ч. У царській Росії – спершу придворний урядовець, що відав канцелярією, касою тощо, згодом – почесне придворне звання …   Український тлумачний словник


Поделиться ссылкой на выделенное

Прямая ссылка:
Нажмите правой клавишей мыши и выберите «Копировать ссылку»