- урядовець
- [ур'адо/веиц']
-о/ўц'а, ор. -о/ўцеим, м. (на) -о/ўцеив'і/-о/ўц'у, мн. -о/ўц'і, -о/ўціў
Орфоепічний словник української мови. - «Перун». 2008.
урядовець
Смотреть что такое "урядовець" в других словарях:
урядовець — вця, ч. Службова особа, чиновник … Український тлумачний словник
урядовець — іменник чоловічого роду, істота … Орфографічний словник української мови
підписок — урядовець магістрату … Зведений словник застарілих та маловживаних слів
мандатор — Мандатор, мандаторій: австрійський поліційний і судовий урядовець за часів панщини [22;53] австрійський судовий і поліційний урядовець в часи панщини [VI] австрійський урядовець за панщизняних часів, залежний від дідича, крім адміністративних… … Толковый украинский словарь
урядник — в розумінні: службовець [II] службовець [VI] урядовець, службовець [I,X,XII] урядовець, чиновник [V] … Толковый украинский словарь
авскультант — а, ч. 1) Лікар, який проводить авскультацію (вислухування хворого). 2) У деяких західноєвропейських країнах – судовий урядовець, судовий практикант. 3) Кандидат на професора … Український тлумачний словник
баскак — а, ч., іст. Татарський урядовець, намісник монгольського хана і збирач податків за часів монголо татарської неволі … Український тлумачний словник
бюрократ — а, ч. 1) Службова особа, яка, на шкоду справі та інтересам громадян, неухильно додержується формальностей у справах. 2) Представник бюрократичної системи управління; великий урядовець … Український тлумачний словник
возний — ного, ч. Судовий урядовець у Польщі, Великому князівстві Литовському та Україні (до 19 ст.) … Український тлумачний словник
гофмейстер — а, ч. У царській Росії – спершу придворний урядовець, що відав канцелярією, касою тощо, згодом – почесне придворне звання … Український тлумачний словник
